РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ПІДГОТОВЦІ ТА НАПИСАННЮ НАУКОВОЇ РОБОТИ
Мета і завдання наукової роботи учнів
Науково-дослідницька робота учнівської молоді - членів Малої академії наук України - проводиться з метою створення умов для виявлення, розвитку і підтримки талановитої молоді, формування наукової зміни, сприяння професійному самовизначенню дітей та учнівської молоді.
Структура науково-дослідницької роботи
Усі види наукових робіт мають таку загальну структуру:
1. ПЛАН (без указання слова "план" з обов'язковим зазначенням сторінки, на якій починається розділ чи параграф).
2. ВСТУП (обґрунтування актуальності теми; визначення теми, об'єкта, предмета, мети, завдань та методів дослідження, наукової новизни, теоретичної та практичної значущості).
3. ОСНОВНА ЧАСТИНА (теоретичний аналіз літератури, висвітлення організації та результатів експерименту). Кількість розділів залежить від складності теми та специфіки змісту дослідження. Найбільш вживаною є структура, що складається з двох розділів, кожний з яких включає 2 чи 3 параграфи. В окремих випадках може застосовуватися простий структурний поділ на 3-5 розділів.
4. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА (висновки на основі проведеного дослідження, які мають відповідати визначеним завданням).
5. СПИСОК ОСНОВНОЇ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
6. ДОДАТКИ (таблиці, схеми тощо).
Послідовність виконання науково-пошукової роботи
1. Визначення наукового апарату дослідження, практичної спрямованості проблеми.
2. Ознайомлення з науковою та методичною літературою з даної проблеми.
2.1. Робота з тематичним та алфавітним каталогами.
2.2. Робота з науковою літературою:
- уточніть, що вас цікавить: визначте базові наукові поняття, суть законів, визначень, елементи теорії;
- подумайте, де найбільша можливість одержати відповідь на питання, що цікавить вас;
- відкриваючи книжку, спершу прочитайте зміст та покажчик термінів і назв;
- використайте: читання-перегляд, коли книжку переглядають швидко, зупиняючись на окремих сторінках; вибіркове читання, коли читають не весь текст, а лише потрібні місця; повне читання, коли читають весь текст;
- відшукавши у книзі потрібний розділ, не намагайтеся обмежитися побіжним оглядом, а випишіть потрібну для себе інформацію з указанням першоджерела.
2.3. Форми ведення записів:
- план - це короткий перелік проблем, що розглядаються. Він може бути простим або складним;
- виписки - це цитати (дослівне відтворення слів автора) або короткий близький до дослівного викладу зміст потрібного уривку тексту;
- конспект - це короткий письмовий виклад змісту; думки треба викладати стисло, своїми словами, виписуючи лише найголовніше і найсуттєвіше, не допускаючи повторень;
- тези - стислий виклад основних ідей прочитаного;
- анотація - коротка характеристика друкованої роботи, яка дає загальну уяву про його напрям, зміст та призначення, її складають після прочитання всієї книги;
- резюме - короткий заключний виклад наукового повідомлення;
- реферат - короткий виклад змісту в письмовому вигляді або у формі публічного виступу.
3. Вибір методик наукового дослідження:
- за літературними джерелами ознайомитися з методиками проведення досліджень з обраної теми;
- відібрати найефективніші і доступні методики;
- підібрати необхідні знаряддя та інструменти для проведення досліджень за відповідними методиками.
4. Складання плану та програми наукового дослідження:
- коротка характеристика дослідження;
- характеристика об'єкту дослідження;
- аналіз літературних джерел;
- опис методики дослідження;
- результати проведених досліджень;
- шляхи вирішення проблеми (рекомендації, пропозиції автора тощо).
5. Практичне значення проведеного дослідження.
Послідовність основних етапів виконання науково-дослідних робіт
1. Вибір теми дослідження. При виборі теми необхідно враховувати два критерії:
1) суб'єктивний - тема повинна відповідати інтересам дослідника;
2) об'єктивний - тема повинна бути актуальною, тобто недостатньо вивченою і важливою в науковому і (або) практичному відношеннях; тема повинна бути реально здійсненною, треба мати умови для успішного проведення роботи (література, матеріальне забезпечення).
Якщо дослідник приступає до роботи вперше, не знайомий з досягненнями в даній галузі, то вибір конкретної теми для нього складний, і необхідна консультація фахівця.
Безумовно, існують і маловивчені або ледве оформлені напрямки досліджень, що декларується навіть в підручниках або в довідкових виданнях. Займаючись дослідженням в такій галузі науки, учень з великою часткою імовірності пізнає “terra incognita”. Тема е локалізацією тієї сфери науки, яка обрана для дослідження певного аспекту проблеми.
2. На другому етапі формулюється науковий апарат дослідження. Визначається мета дослідження. Звичайно вона легко випливає з теми роботи. Мета спрямовує дослідження на одержання нових знань про предмет, що дадуть можливість внести певний теоретичний чи практичний внесок у наукову галузь. Об'єкт становить цілісне утворення елементів об'єктивної реальності чи знань про неї, зафіксованою в темі для подальшої конкретизації. Предмет визначає той бік об'єкта, що досліджується в певних умовах.
У виборі об'єкта і предмета дослідження можна йти двома шляхами. Перший передбачає формулювання проблеми, з якої дослідник переходить до теми, об'єкта, предмета, мети дослідження, поступово звужуючи і конкретизуючи галузь питань, що розглядаються. Однак більш легким і ясним уявляється інший шлях, відповідно до якого здійснюється зворотний рух - від проблеми до предмета дослідження, а від нього - до його об'єкта і теми, тобто шлях, за яким дослідник усвідомлює, що йому треба одержати у процесі дослідження, якими мають бути очікувані результати. Це пов'язано з чіткістю постановки і формулювання проблеми. Вона може прямо вказувати на предмет дослідження, тобто виявляти той бік об'єктивної реальності, який вивчено ще недостатньо, визначати недоліки практичної діяльності, котрі треба усунути, суперечності, що потребують розв'язання. Схематично цю логіку міркувань можна подати так:
- чого немає;
- що треба одержати (проблема);
- про що треба добути нове знання (предмет);
- що для цього треба вивчати (об'єкт);
- в якій галузі наукової діяльності (тема).
Від цих складових наукового апарату залежать усі подальші етапи роботи. Усі вони мають бути обов'язково усвідомлені дослідником. Конкретність визначення наукових категорій досягається у процесі детального осмислення плану дослідження, коректного використання поняттєвої термінології, стилістичної грамотності письмового викладу матеріалу.
3. Для визначення стану вивченості теми, конкретизації мети дослідження, вибору методів роботи необхідно ретельне знайомство з літературою з даної проблеми. Спочатку необхідно зайнятися пошуками літератури. Інформацію про основні роботи з теми можна отримати у вчителя (наукового керівника). Познайомившись з цими літературними джерелами, слід взяти на озброєння роботи, що цитуються в виданнях, які можуть містити інформацію, що цікавить вас. Існують також окремі публікації, що пропонують вичерпні бібліографічні списки з тієї або іншої теми за певний проміжок часу. Безумовно, допомога в пошуку літератури може виявити і традиційний спосіб - перегляд каталогу бібліотек. Особливо гарний результат дасть робота в найбільших бібліотеках України. Провінційний дослідник може скористуватися системою міжбібліотечного абонементу (МБА) або прямо замовити копію роботи в центральній бібліотеці.
Важливе джерело бібліографічної інформації - довідкові видання. Особливо слід звернути увагу на реферативні журнали (РЖ), що містять інформацію про роботи, які вийшли за певний період. Ці видання зараз є і в комп'ютерному варіанті. Ксеро- або фотокопії робіт, прореферованих у РЖ, можна замовити в ВІНІТІ (Всеукраїнському інституті наукової і технічної інформації). В сучасному світі більші можливості для отримання інформації відкривають різноманітні комп'ютерні системи, зокрема INTERNET. Інколи жоден з перерахованих шляхів пошуку літературного джерела не дає позитивного результату. В цьому випадку можна спробувати звернутися за допомогою або безпосередньо до автора публікації (адреса часто буває опублікована в названих вище довідкових виданнях або в спеціальних довідниках).
Таким чином, приклавши певні зусилля, можна і потрібно добитися такого результату, коли переважна більшість необхідних літературних джерел знаходиться у вашому розпорядженні. Процеси наукової інтеграції і комп'ютеризації науки роблять це цілком реальним. Відзначимо також, що повноцінне вивчення літератури з теми - обов'язкова умова успішності дослідження, що виконується.
Після знаходження необхідного літературного джерела можна розпочати роботу з ним. Передусім треба занести бібліографічні дані книги (статті) в картку, цим самим поклавши початок формуванню своєї картотеки з теми. Паралельно слід створювати відповідну комп'ютерну базу даних. У залежності від можливостей можна вибрати один з двох перерахованих варіантів. Бібліографічні дані повинні бути повними, щоб в подальшому не виникало труднощів з укладання списку робіт. Далі іде цілеспрямоване (виходячи з завдань дослідження) конспектування, виписування цитат. В останньому випадку обов'язково вказують номер сторінки, з якої взята цитата.
Отже, після завершення роботи з літературою дослідник:
- орієнтується у вибраній галузі наукового дослідження, в тому числі знає про ступінь вивченості окремих питань, про невирішені проблеми, а значить, може чітко оцінити і сформулювати актуальність теми;
- ознайомлений теоретично з методиками дослідження;
- здатний написати розділ роботи "Огляд літератури";
- може сформулювати завдання дослідження (конкретизувати мету) і розробити його план;
- здатний проаналізувати результати своєї роботи, порівняти отримані дані з даними в інших дослідників.
4. Формулювання завдань дослідження - тих конкретних питань, на які слід дати відповідь після виконання наукової роботи. Завдання - це програма дослідницьких процесів, які відображають логіку наукового пошуку.
5. Вибір і вивчення методики - "інструменту", шляхом якого будуть вирішуватися поставлені завдання.
6. Укладання календарного плану роботи на весь період досліджень і на окремі його етапи.
7. Написання програми дослідження. Програма досліджень включає наступні положення: основний зміст роботи (ключові питання, актуальність), мета і завдання дослідження, опис методики виконання роботи і календарний план.
8. Виконання основної частини роботи згідно вибраної методики. В дослідженнях з природничих наук цей етап найчастіше поділяється на підетапи експериментальних робіт і наукову обробку отриманих матеріалів.
9. Аналіз результатів роботи, зіставлення їх з літературними даними, зіставлення гіпотези з експериментальними даними і т.п.
10. Оформлення результатів дослідження.
Правила написання наукових робіт
При написанні роботи вимагається дотримуватися ясності викладення, систематичність і послідовність подачі матеріалу. Текст повинен ділися на абзаци за сенсом. Слід уникати повторень, не припускати переходу до нової думки, доки перша не завершена. Писати необхідно по можливості стислими і ясними пропозиціями, виключати тавтологію, часте повторення одних і тих же слів і виразів, поєднання в одній фразі декількох шиплячих літер.
Виклад повинен бути безстороннім. Бажано робити менш посилань на себе, а якщо робити, то про себе - в третій особі: "автор вважає", "на нашу думку" тощо.
Рукопис не слід перевантажувати цифровим та ілюстративним матеріалом, але не можна і зовсім відмовитися від нього. На одному авторському листі (16-20 с.) рекомендується розміщувати не більш 5-8 ілюстрацій. Допоміжний матеріал виноситься в додаток.
Загальний план викладу наукової роботи може бути таким.
1. На першій сторінці поміщається наступна інформація: назва роботи, прізвище, ім'я та по батькові автора, місто, номер школи, клас. Сама назва роботи повинна найбільш лаконічно відбивати зміст дослідження.
2. Зміст (структура) науково-дослідницької роботи.
3. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності). Якщо в науковій роботі вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх-перелік може бути поданий у роботі у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа - їх детальну розшифровку. Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.
4. Вступ. У цій частині автор розкриває коло проблем, ставить мету і основні завдання роботи, аргументує актуальність і характеризує загальний стан проблеми до часу початку досліджень. Розкриває сутність і стан наукової проблеми (задачі) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подають загальну характеристику роботи в рекомендованій нижче послідовності.
Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне - сутність проблеми або наукового завдання.
Стан вивченості проблеми в науці. Дається короткий аналіз результатів літературного огляду з досліджуваної проблеми.
Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.
Об'єкт дослідження - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.
Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.
Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага школяра, оскільки предмет дослідження визначає тему наукової роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва.
Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.
Наукова новизна одержаних результатів. Подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих школярем особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).
Кожне наукове положення чітко формулюють, відокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко і однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). У жодному випадку не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в науковій роботі зроблено те й те, а сутності і новизни положення із написаного виявити неможливо.
До цього пункту не можна включати опис нових прикладних (практичних) результатів, отриманих у вигляді способів, пристроїв, методик, схем, алгоритмів і т. ін. Слід завжди розмежовувати одержані наукові положення і нові прикладні результати, що випливають з теоретичного доробку дослідника.
Усі наукові положення з урахуванням досягнутого ними рівня новизни є теоретичною основою (фундаментом) вирішеної в роботі наукової задачі або наукової проблеми.
Практичне значення одержаних результатів. У роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення - відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх використання.
Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня готовності до використання або масштабів використання.
Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організації, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.
Особистий внесок. У науковій роботі дослідник повинен зазначити конкретний особистий внесок у вирішення досліджуваної проблеми.
Апробація результатів роботи. Можна вказати, на яких конференціях, симпозіумах, нарадах оприлюднені результати досліджень, що включені до наукової роботи.
Публікації. У випадку наявності публікацій з досліджуваної проблеми вказують, у скількох статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій опубліковані результати дослідження.
5. Основна частина. Ключова глава наукової роботи. В дослідженнях з природничих наук тут повинні бути відбиті наступні розділи:
- Матеріал і методика.
- Опис місця і умов дослідження.
- Основні результати дослідження.
- Узагальнення і висновки.
6. Цифровий матеріалу подається у вигляді таблиць. Слід ретельно продумувати їхні назви, пам'ятаючи про те, що кожна з назв повинна містити відповіді на питання "що?", "коли?", "де?", "звідки?".
Надзвичайно важливо не приписувати собі пріоритет тих відкриттів, що зроблені попередніми дослідниками, а навпаки, посилатися на відомі в науці факти.
Висловлювання, що не належать виконавцю роботи і не є узвичаєними, слід супроводжувати посиланнями на автора, якому вони належать. Посилання оформляють позначеними в квадратних дужках цифрами, що означають номер літературного джерела з списку літератури, наприклад [1]. Коли приводиться дослівне висловлювання, після посилання вказується номер сторінки, з якої виписана цитата: [2, с. 207].
7. Заключна частина - узагальнення найбільш істотних положень роботи, підведення її підсумків. Висновки повинні відповідати тільки тому матеріалу, що викладений в роботі, й відповідати поставленим на початку дослідження завданням. При формулюванні дотримуються принципу: іти від власних висновків до більш загальних і важливих. Небажано дублювати в висновках те, що вже було сказане в основному змісті.
8. Перспективи дослідження. Цю частину роботи можна помістити і в заключну частину.
9. Список використаних джерел. У списку повинні бути всі літературні джерела, на які автор посилається в науково-дослідницькій роботі та були використані в процесі дослідження. Список використаних літературних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні наукових робіт), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.
10. Додатки. За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття наукової роботи:
- проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;
- таблиці допоміжних цифрових даних;
- протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту;
- інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, які розроблені в процесі виконання роботи;
- ілюстрації допоміжного характеру.
Комментариев нет:
Отправить комментарий